finish

1. n

1) кінець; закінчення

to fight to the finish — боротися до кінця

2) спорт. фініш

to be in at the finish — бути присутнім при закінченні (спортивних змагань тощо)

3) закінченість, завершеність; досконалість; завершальна деталь

4) тех. обробка, опорядження; доводка; полірування

to lack finish — бути неопорядженим (необробленим)

5) текст. апретура

6) чистота поверхні

7) с.г. остання фаза відгодівлі

8) розм. місце, де закінчуються нічні гульбища

2. v

1) кінчати, закінчувати, завершувати

2) кінчатися, закінчуватися, завершуватися

3) обробляти; згладжувати; вирівнювати

4) доводити до досконалості

5) доводити (використовувати) до кінця

6) розм. покінчити; прикінчити, убити; до краю виснажити (тж finish off)

7) завершити освіту (виховання)

8) спорт. фінішувати

9) с.г. завершити відгодівлю

finish off — а) завершувати; б) убивати

finish up — а) закінчити опорядження (обробку); б) доїсти, допити; в) припинити зв'язок (з кимсь — with)

* * *

I n

1) кінець, закінчення; cпopт. фініш

2) закінченість, завершеність; досконалість

3) завершальна деталь

4) тex. обробка, доводка; полірування; чистова обробка; тeкcт. апретура; чистота поверхні

5) cл. місце, де закінчується нічна гульня

6) c-г. фініш; остання фаза відгодівлі

II v

1) кінчати, закінчувати, завершувати; закінчуватися, кінчатися, завершуватися

2) обробляти; згладжувати; вирівнювати; доводити до досконалості; полірувати, обробляти начисто

3) доводити або використовувати до кінця; закінчувати що-небудь розпочате (finish up)

4) прикінчити, добити, убити; занапастити; виснажити до краю; (with) покінчити; більше не мати потреби (у кому-небудь, чому-небудь); (with) покінчити (з ким-небудь), розірвати стосунки

5) завершити освіту, виховання

6) cпopт. фінішувати

7) c-г. завершувати відгодівлю